Чому потрібно остерігатися телебачення?

Телебачення — різновид «гарячих медіа», які апелюють швидше до наших емоцій, аніж розуму. Згадайте читання книжки — там мінімум картинок, переважно рядки тексту. Однак ми уявляємо собі сцени, малюємо в уяві персонажів й здатні співпереживати героям, якщо нам це цікаво. Ми черпаємо з книжок знання та тренуємо мозок.

А коли ми дивимося телебачення, наш мозок переважно спить. Інформацію з телебачення ми сприймаємо через зовнішні рецептори — зір та слух. Це простіше. Це яскравіше. Це не спонукає аналізувати.

Які методи маніпуляцій використовують на телебаченні

·         таємниця, теорія змови

Це один з найпростіших способів маніпуляції — сказати, що від вас нічого не залежить і хтось вже все вирішив за вас. «Не ходіть на вибори, бо й так відомо, хто переможе».

·         метод перенесення

Коли на телебаченні розповідають про сучасну подію, часто проводять аналогії з іншою, яка відбулася в інший історичний час за інших умов. Головна мета — знецінити сучасну подію чи її учасників.

·         маніпуляція порядком дня

Порядком дня маніпулюють, коли потрібно відвернути увагу від справді важливої події. Якщо на центральній площі столиці відбувається стотисячна акція протесту з вимогою відставки уряду, на телебаченні головною темою дня можуть зробити питання безпеки усиновлення дітей іноземцями.

·         маргіналізація

Люди не хочуть себе бачити в меншості. Зазвичай вони хочуть асоціювати себе з тією більшістю, на стороні якої «правда». Саме тому диктори чи ведучі здатні маніпулювати: вони виступають на стороні більшості, «здорового глузду» чи традиції. При цьому вони атакують опонентів, називаючи їх меншістю. Іншими словами — маргіналізують їх.

Як розрізняти неправдиву інформацію?

В сучасному інформаційному просторі люди нерідко отримують інформацію від тих, кого вони ніколи не бачили й швидше за все, ніколи про них не чули. Кілька порад, як розрізняти неправдиву чи маніпулятивну інформацію:

·         Не довіряйте публікаціям з маловідомих сайтів, які не мають репутації серед інших журналістів.

·         Якщо ви бачите сенсаційні заголовки — щось тут не так.

·         Емоційні заклики до якоїсь дії завжди підозрілі.

·         Остерігайтесь публікацій, де посилаються на ненадійні джерела, як-то «британські вчені заявили».

·         Використання лайливих слів та жаргону — ознака непрофесійності.

·         Використання дискримінаційної лексики.

·         Кілька знаків оклику наприкінці речення.

·         Апеляція до анонімних джерел.

Знання подібних «хитрощів» медійників дозволить обирати правильну інформацію, вміти визначати її правдивість та достовірність. А головне, робити правильні висновки та критично мислити. Бо як сказав Натан Ротшильд - англійський банкір, бізнесмен і фінансист: «Хто володіє інформацією - той володіє світом».

Взято з лекції он-лайн платформи EdEra «Недискримінаційний підхід у навчанні».