Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації і самоспоглядання, людина вирішила знайти тихе спокійне місце. Вона прийшла до лісу, де не було жодної людини, але не змогла зосередитися, тому що їй заважало стрекотання коників. Вона заглибилася далі в ліс, але там дуже голосно співали пташки, відволікаючи її від контакту з внутрішнім «Я». У пошуках тиші людина залізла в печеру, там було дуже тихо, але звуки капель води її дратували.
Тоді вона
побудувала собі маленький котедж зі звукоізоляцією, замкнула всі вікна й двері, але в повній тиші все голосніше й голосніше чулося «тік-так, тік-так». Тоді вона зірвала годинник з руки і розбила його об стіну. Сіла, заспокоїлася, глибоко зітхнула, задоволена, що ось зараз, нарешті, буде тихо, але ... «тук-тук, тук-тук», - стукало серце в грудях все голосніше й голосніше.
Усі проблеми, як і їхнє вирішення, знаходяться не десь зовні, а всередині нас. Немає сенсу шукати щастя там, де нас немає. Сенс у тому, щоб вчитися знаходити щастя там, де ми є...
Взято з сайту http://narodua.com/dajdzhest-svit/vnutrishnij-spokij.html
Тоді вона
побудувала собі маленький котедж зі звукоізоляцією, замкнула всі вікна й двері, але в повній тиші все голосніше й голосніше чулося «тік-так, тік-так». Тоді вона зірвала годинник з руки і розбила його об стіну. Сіла, заспокоїлася, глибоко зітхнула, задоволена, що ось зараз, нарешті, буде тихо, але ... «тук-тук, тук-тук», - стукало серце в грудях все голосніше й голосніше.
Усі проблеми, як і їхнє вирішення, знаходяться не десь зовні, а всередині нас. Немає сенсу шукати щастя там, де нас немає. Сенс у тому, щоб вчитися знаходити щастя там, де ми є...
Немає коментарів:
Дописати коментар