Бути ЛЮДИНОЮ

Живучи у світі ринкових відносин, кожного дня зустрічаємось з тим, що щось купуємо, продаємо, здійснюємо обмін речами, послугами. Роблячи певні покупки, зважаємо, чи можемо собі це дозволити, чи готові віддати певну суму, беремо до уваги якість і потребу. Аналізуємо чи готові ми заплатити ту ціну, яка вказана. З оцінкою ситуацій стикаємось майже щоразу, коли доводиться робити вибір: вступу в університет, влаштування на роботу чи інше. В обох випадках прораховуємо майбутні перспективи, можливості та рівень задоволення потреб. При влаштуванні на роботу оцінюємо відповідність умов праці та її оплати. Тим самим оцінюємо себе в такій ситуації, чи готові ми вкладати власні ініціативи, зусилля, чи гідно вони оцінюються. Адже не раз за титанічну роботу платять суму, яка зовсім не є еквівалентною та пропорційною до затрат особистісного ресурсу. Приймати чи не погоджуватись із запропонованими умовами підказує нам власний досвід, суспільна думка. Неабияку роль відіграє самооцінка.

Самооцінка – це, власне, можливість адекватно оцінювати себе, опираючись на норми суспільної моралі, думку про себе найближчого оточення. Вона формується в підлітковому віці і практично впродовж усього життя є незмінною. Впливають на неї умови проживання, сімейний стиль виховання, темперамент, суспільство. Самооцінка буває заниженою, завищеною та адекватною.

Занижена самооцінка небезпечна для людини тим,
що така особа піддається впливу ззовні, негативним чинникам, конформна (залежна від думки оточення), тому часто не може  самостійно приймати будь які рішення. Весь час вважає, що комусь щось завинила, і усім зобов’язана. Таким людям важко адаптовуватись до життя і реалізовуватись у ньому через невпевненість і думку, що ні на що не здатна. Особи з заниженою самооцінкою могли виховуватись у сімях, де були завищені вимоги, суворі батьки, постійний контроль і навіювання нездарності і неспроможності.

Особи з високою самооцінкою теж піддаються впливу і також мають певні труднощі. Але проблеми їхні пов’язані з тим, що завищені вимоги до інших у них. Себе і власні можливості  вони перецінюють у всіх сферах, вважають, що навколо них крутиться Земля і інші люди їм підвладні. Небезпека такого рівня самооцінки в тому, що людям важко будувати особисті відносини через завищені планки та високі потреби. В роботі з ними може бути важко, бо будь-яка невдача, неуспіх чи помилка сприймається як чийсь підступ, організована зрада, збіг обставин чи ще якийсь катаклізм, але не особисте недопрацювання, неуважність чи незнання. «Винні всі, але не я, бо я ідеальна, чи ідеальний» - головний девіз людини з завищеною самооцінкою.

Об’єктивна самооцінка, це баланс. Адекватне і розумне ставлення до людей та обставин, аналіз ситуацій та пошук варіантів виходу з неї, постійне самовдосконалення, навчання, розуміння того, що людині властиво помилятись. Такі особи активні, життєрадісні, сприймають і критику і похвалу як мотивацію до подальших дій.

Але навіть людям з адекватною самооцінкою властиво хворіти «зірковістю». Постійна похвала, відсутність критики часто може стати причиною зарозумілості, а відповідно й, переоцінки себе, піднесення до вершин  і відчуття всевладдя. Тому здорова критика чи лаконічне і влучне зауваження стає відправною точки «повернення до реальності».

Цю інформацію подаю зовсім не для того, щоб серед кола ваших знайомих і рідних ви почали сортувати людей на поганих і адекватних, а лише для розуміння того, що серед вас є ті, до варто ставитись уважніше, розуміти їхні потреби і проблеми. Можливо ваша підтримка і розуміння ситуації допоможе бодай комусь подивитись на світ іншими очима. І хтось, на кого ви раніше не звертали уваги, бо думали, що та людина якась відстала чи відсторонена, знайде друга, бо дуже його потребує, але в міру своїх особливостей не має сміливості відкритись, підійти, бо вважає вас «зіркою», неприступною фортецею. А насправді «фортеця», то вимога часу чи прагнення мати імідж успішності і т.д. 

Готуючи статтю, випадково натрапила на притчу. Один хлопець звернувся до Майстра з проханням допомогти йому подолати свою невпевненість, жалюгідність, меншовартість. Принаймні так про нього говорило його оточення. Мудрець погодився, але лише за умови виконання свого прохання: продажі каблучки, але не менше ніж за золоту монету. Хлопець миттю подався виконувати доручення. На базарі пропонував товар, але такі великі гроші йому ніхто не хотів давати, запевняючи, що ця каблучка стільки не вартує. Розчарований, він повернувся до Майстра та доповів про невдачу. Старець подумав і відправив його до ювеліра, бо й справді, як можна називати ціну, якщо експерт не оцінить виріб. Ювелір оглянув каблучку і запропонував за неї 70 золотих монет, проте мав біля себе 58, тому попросив зачекати, щоб віддати усю суму одразу. Юнак щасливий і вражений повернувся і розповів усе Мудрецю, на що той відповів: «Ти і є цим скарбом, каблучкою, яка коштує дуже дорого. Лише експерт може оцінити по правді, а ти зважаєш на думку першого ліпшого».
І справді, ми часто піддаємось впливу ззовні, бо нас вміють переконати, що ми чогось не можемо, не вміємо. І під впливом цієї навіюваності мимоволі починаємо опускати руки, відчувати свою неповноцінність, меншовартість, неспроможність нести у собі щось добре, світле і хороше. Кожна людина створена для щастя, і незважаючи на її оболонку фізичну душа у неї чиста, розум ясний, серце відкрите для любові та людей. Звикли оцінювати за одягом, і не завжди даємо час показати людині яка вона зсередини і оцінити її за розум і душу.

Тому кожен з нас має знати собі ціну. Незалежно від того, яка у кого самооцінка, чи завищена, чи занижена, давайте вчитись бачити ЛЮДИНУ, приймати, цінувати її. Мати гідність, повагу, любов по відношенню до себе і до усіх, що навколо. Не давати можливості нікому знущатись над собою чи близькими. Лише любов здатна у комусь бачити не просто предмет, об’єкт досягнення своїх цілей та реалізації потреб, а розпізнати ЛЮДИНУ, найбільшу цінність на усій Землі.