Живучи у світі ринкових відносин, кожного дня зустрічаємось з тим, що щось
купуємо, продаємо, здійснюємо обмін речами, послугами. Роблячи певні покупки,
зважаємо, чи можемо собі це дозволити, чи готові віддати певну суму, беремо до
уваги якість і потребу. Аналізуємо чи готові ми заплатити ту ціну, яка вказана.
З оцінкою ситуацій стикаємось майже щоразу, коли доводиться робити вибір:
вступу в університет, влаштування на роботу чи інше. В обох випадках
прораховуємо майбутні перспективи, можливості та рівень задоволення потреб. При
влаштуванні на роботу оцінюємо відповідність умов праці та її оплати. Тим самим
оцінюємо себе в такій ситуації, чи готові ми вкладати власні ініціативи,
зусилля, чи гідно вони оцінюються. Адже не раз за титанічну роботу платять
суму, яка зовсім не є еквівалентною та пропорційною до затрат особистісного
ресурсу. Приймати чи не погоджуватись із запропонованими умовами підказує нам
власний досвід, суспільна думка. Неабияку роль відіграє самооцінка.

Самооцінка – це, власне, можливість адекватно оцінювати себе, опираючись на
норми суспільної моралі, думку про себе найближчого оточення. Вона формується в
підлітковому віці і практично впродовж усього життя є незмінною. Впливають на
неї умови проживання, сімейний стиль виховання, темперамент, суспільство.
Самооцінка буває заниженою, завищеною та адекватною.
Занижена самооцінка небезпечна для людини тим,