10 ВЕРЕСНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗАПОБІГАННЯ САМОГУБСТВАМ

 

Щорічно 10 вересня Всесвітня організація охорони здоров'я, за підтримки Міжнародної асоціації по запобіганню самогубствам (International Association for Suicide Prevention), проводить Всесвітній день запобігання самогубствам (World Suicide Prevention Day) з метою зміцнення прихильності і заохочення діяльності щодо запобігання самогубств у всьому світі.

Сучасні ритми життя і роботи, а також багато інших суб'єктивних факторів призводять до того, що в певний момент людина вирішується на злочин — злочин проти свого життя. Якщо вірити статистиці, в середньому, половина випадків насильницької смерті у світі доводиться на самогубства.

Згідно з даними ВООЗ, кількість смертей від суїциду зараз наближається до мільйона на рік. 

Ось чому так важливо бути уважними до близьких, оточуючих нас людей, особливо до дітей та підлітків. Саме в цей період їхнього життя відбувається становлення особистості, вибір життєвих цілей та пріоритетів, боротьба інтересів з вимогами, які ставлять батьки, школа, зокрема і суспільство та час, загалом. 

Слід бути обізнаним щодо наступних факторів ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:

˗ психічні розлади;

˗ проблеми у спілкуванні з родиною чи друзями;

˗ матеріальні труднощі, розмови про це;

˗ шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями тощо);

˗ проблеми, пов’язані з вживанням алкоголю та наркотиків;

˗ невдачі в інтимних стосунках;

˗ занижена самооцінка;

˗ ізольованість і пов’язане з цим почуття самотності;

˗ депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків);

˗ афекти (афекти руйнівні для підлітка, так як суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки);

˗ сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, покарання,надмірні очікування, фізичне чи сексуальне домашнє насильство, відсутність одного чи обох батьків, трудова міграція батьків на роботу за кордон). Цей фактор переважає найчастіше, а роль «останньої краплі» може бути конфлікт у школі.

Якщо ви виявили здобувача освіти із ознаками суїцидальної поведінки, то:

Крок 1-й: практичному психологу (у разі його відсутності соціальному педагогу) спільно з класним керівником, батьками здобувача освіти створити безпечну і довірливу ситуацію навколо здобувача освіти. Слухати про все, що буде говорити здобувач освіти. Якщо він замкнувся – не чинити тиск на нього.

Крок 2-й: повідомити керівника закладу освіти.

Крок 3-й: поговорити зі здобувачем освіти, з’ясувати про його фантазії,думки, плани.

Крок 4-й: початкова оцінка. Перший контакт із людиною, яка перебуває у кризовому стані, використовується для оцінки ситуації. Її мета – виявити, які події призвели до кризи і спонукали її звернутися за допомогою. Треба звернути увагу на психічний стан здобувача освіти, передусім на наявність суїцидальних думок, тривоги, збудження, оцінити можливість отримати підтримку від сім’ї та друзів. Необхідно з’ясувати, чи є в родині дитини/підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайти його і залучити до роботи. Дуже важливо наприкінці початкової оцінки прийняти рішення про наступну форму втручання та надання допомоги.

Крок 5-й: провести діагностику особистості здобувача освіти, виявити сильні сторони характеру, захоплення, інтереси, які допоможуть у подоланні життєвої кризи.

Крок 6-й: інтенсивна опіка. Метою інтенсивної опіки є запобігання декомпенсації і повернення підлітка до його нормального стану, у якому він може повністю використовувати свої ресурси для подолання кризи та адаптації.

Крок 7-й: кризове консультування. На цьому етапі практичний психолог використовує методи, які сприяють зменшенню вираження афекту, нормалізації спілкування, досягнення розуміння з молодою людиною своїх проблем і відчуттів, демонструють турботу й емпатію, формують поведінку, спрямовану на подолання проблем.

Практичному психологу разом із батьками, педагогами закладу освіти потрібно організувати щоденне спілкування з молодою людиною, вчителями та сім’єю, розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов’язок знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак у поведінці здобувача освіти.

Крок 8-й: у випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра чи інших медичних працівників.

Крок 9-й: виявити фактори ризику в сім’ї та закладі освіти для конкретного здобувача освіти. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче середовище та, що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина/підліток».

Крок 10-й: організувати психопрофілактичну роботу у школі за вищезазначеною 7-ми компонентною схемою. Затвердити план дій наказом по закладу освіти.

Лише спільними зусиллями, увагою, терплячістю, розумінням та любов’ю можливо подолати труднощі  та допомогти дитині віднайти себе, сенс життя та побачити майбутні перспективи успішного та щасливого життя.